Вже вкотре я лечу Москва-Одеса.
Затримка рейсу, знов не без пригод.
Аж ось пройшла при формі стюардеса, мов принцеса,
Надійна, наче весь цивільний флот.

Над Мурманськом хмарин нема ніде,
Над Ашгабадом знову чисте небо,
Відкрито Київ, Харків, Кишинеу,
У Львів - хоч зараз... Та мені не треба.

У довідкову знов не проштовхнешся,
А там всім кажуть: «Щось не до ладу»
І вкотре рейс затримано в Одесу,
Оскільки злітна смуга у льоду.

У Ленінграді потекло з дахів,
Хай Ленінград залишиться для тебе.
З Тбілісі ясно. Знають і птахи -
Там чай росте, але туди не треба.

Ось чую, що в Ростов літак злітає,
Та до Одеси маю інтерес.
Туди потрібно вельми, де три дні вже не приймають,
І вкотре відкладають оцей рейс!

Потрібне місто, де все замело,
Де хуртовини, там, де снігопади.
Десь сонячно, комусь бо повезло,
Але мене не манять ці принади.

Як довго всі чекають, та оскільки не приймають,
Зневіривсь майже наш увесь народ.
Невже ж бо? На посадку зве, й до рейсу проводжає
Нас фея та, за весь цивільний флот.

Віддалений відкрили закуток,
Та їх принади нам не до потреби.
Відкритий навіть вже Владивосток,
Париж відкрито... Та мені не треба!

В політ, хай світить сонце нам. Всі заборони знімуть.
Здригнувся лайнер, чути рев турбін.
Та я уже не вірю, що нарешті рейс наш приймуть.
Знайти ж бо можуть стільки тих причин.

Де заметіль - лечу я, де туман.
Де завтра знов чекають снігопади.
Відкрито Делі, Лондон, Магадан,
Відкрито все. Та то все «до лампади».

Мав рацію, затримка. Хочеш плач, а хочеш смійся,
Знов за собою повела народ
Струнка, як лайнер «Ту» ця стюардеса - міс Одеса,
Досяжна, наче весь цивільний флот.

Затримка знов до ранньої пори,
І громадяни знову засинають.
Мені усе набридло, біс бери.
Я полетів туди, куди пускають.