Знаю, наречена сльози ллє за мене,
І за мене хлопці віддадуть борги,
За мене хтось інший проспіває пісні,
І за мене вип’ють навіть вороги.

Я книжок цікавих не читаю більше,
І моя гітара без струни,
І не можна вище, і не можна нижче,
І не можна сонця, так, як і луни.

Під табу вже воля, я не маю права,
Від дверей огидних йду я до стіни,
Заборон наліво, заборон направо,
Неба лиш шматочок, і про волю сни.

Сни про те, як вийду, як замок мій знімуть,
Як мою гітару хтось віддасть,
Хто мене зустріне, як мене обнімуть,
І які там пісні зможу я співать.