Пориваюсь втекти, тануть сили,
Бо мисливці два дні, біс бери,
Оточили мене, оточили
Й гонять весело на номери.

Між ялинок сховались мисливці,
Прохолодно їм, певно, в цей день.
По вовках гатять вправно рушниці,
З них зробивши важливу мішень.

Йде полювання на вовків, комусь охота
Поцілить в сірих цуценят та в хижаків.
Кричать загоничі, пси брешуть до блювоти.
Кривавий сніг й червоні плями прапорців.

Не на рівних ведуть гру з вовками,
Й не здригнеться при спробі рука.
Нам окресливши смерть прапорцями,
Стрілянина лунає така.

Вовк безсилий в полоні традицій,
Ще в дитинстві сліпі ми й слабі,
В час, як ссали ми матір-вовчицю,
То і вирок ми вклали собі.

Йде полювання на вовків, комусь охота
Поцілить в сірих цуценят та в хижаків.
Кричать загоничі, пси брешуть до блювоти.
Кривавий сніг й червоні плями прапорців.

Швидконогі ми, й ікла в нас гострі.
Так скажи ватажок: «Де резон,
Бігти нам до мисливців на постріл,
Не порушив смертельний кордон?»

Вовк не в змозі зробити інакше,
І моя також доля така.
Ось мій кат без ніяких пом’якшень
Посміхнувся, торкнувшись курка.

Йде полювання на вовків, комусь охота
Поцілить в сірих цуценят та в хижаків.
Кричать загоничі, пси брешуть до блювоти.
Кривавий сніг й червоні плями прапорців.

Із покори зненацька я вийшов,
Повз червоні побіг прапорці,
А за мною ставали тихіше
Дивування мисливців оцих.

Пориваюсь втекти, є знов сили,
Не поцілять в мене, біс бери!
Оточили мене, оточили...
Та дурня, біс мисливців бери!

Йде полювання на вовків, комусь охота
Поцілить в сірих цуценят та в хижаків.
Кричать загоничі, пси брешуть до блювоти.
Кривавий сніг й червоні плями прапорців.