Як триста тон тротилу підірвало, -
В мені заряд нетворчий, прояв зла:
У мене нині Муза гостювала, -
Посиділа недовго, та й пішла!

Пішла вона, бо виглядає дико -
Не маю права скиглити в цей час, -
Ви уявіть: ніч... Муза... в чоловіка! -
Що ж вигадають люди вже про нас?

Як мені прикро це, як ріже око!
Підтвердять люди: ось такі діла -
Годинами сиділа Муза в Блока,
А в Пушкіна - то взагалі жила.

Мерщій побіг до столу в цю хвилину,
Та господи, де ділись рими всі?
Пішли натхненя та пішла дівчина,
Й «троячка»... щоб поїхать на таксі.

Весь в люті, наче метеор по хаті
Я метушусь, та й Музу сполошив!
До іншого пішла, спонсорувати,
Оскільки я її не пригостив!

Торт здоровенний, у свічках всіляких,
Увесь засох, я теж - вже якось так...
З сусідами допив, ті ж скотиняки
Глушили Музин дорогий коньяк!

Пройшли роки... як люди в чорнім списку, -
Забуте все, як не було цього.
Вона пішла тихенько - по-англійськи,
Залишивши лиш два рядки всього!

Прекрасно як! Я, звісно, - геній слова:
Бо це тріумф, я - ближче до мети...
«Я пам’ятаю мить одну чудову,
Коли з’явилася переді мною Ти!»