Мої смаки та запити барвисті,
Я - екзотичний! М’яко, як казать:
Стакани одночасно можу гризти,
І Шиллера без словника читать.

В мені два Я - два полюси планети,
Людини різні дві, два вороги:
Коли один збереться до балету,
То інший чимчикує на біги.

Я зайвого і в думці не дозволю,
Коли єство я прояваляю це.
Та дуже часто виповзе на волю
Те друге Я, з негідника лицем.

Тож я борюсь в боях за свою гідність.
О доле, неспокійна ти моя,
Я помилитися боюся, бо давити
Почну не те, що треба, друге Я.

Коли без міри відкриваю душу,
Коли найкращий я в усіх місцях.
Жінки дають, а я забрати мушу
Усе що є - для мене, і за так!

Під ти чорти летять всі ідеали,
І розпочну я знов дурню робить.
Туплю, коли я знов гризу бокали,
І Шиллер знов під стіл кудись летить.

... А суд іде, мені всі свердлять спину.
Ви, прокуроре, й дорогий суддя,
Повірте, що не я розбив вітрину,
А те мерзотне друге моє Я.

Я вас благаю, не судіть суворо,
Ви дайте термін, не давайте строк...
На суд прийду, погляну я, чи скоро
Є у тюрмі заварений чайок.

 
 
 
 

Я не збираюсь бити знов вітрини,
Й обличчя людям! - так і запиши,
І ще: з’єднаю я дві половини
Навпіл поділеної доброї душі!

Здеру, захороню та закопаю,..
Очиститись - така мета моя.
Те «йо мойо» нехай відпочиває,
Бо зовсім не моє те друге Я!