Мишко Шифман - голова,
В нього передбачення.
«Що ми бачили, овва,
окрім телебачення?

Конкурс знову в Сопоті
Аж до божевіль...
Ну, а різній голоті
Треба в Ізраїль».

Мишко також розповів
По дорозі в Мньовники:
«Голду Мейєр раз зловив,
Й запалали вогники».

І такого ж набрехав
Різного красиво, -
Що ледь бранцем я не став
Того Тель-Авіву!

Був тверезим я в той час,
(Я ж бо не обманюю),
Про Моше Даяна враз
Нагадав я манію:

«Агресивний, бестія,
Наче фараон.
Ну, а де агресія,
Нам буть не резон!»

Мишка ледь «не стрів Кіндрат»,
Як було все випито.
Каже, що єврейський брат
Вигнав нас з Єгипету!

І приниження ось це
Нам не до вподоби,
Про ганьбу приплів слівце,
Те, що не «від бога»!

Каже: «Ти ж бо не тюхтій,
Треба буть в компанії.
Ти - друган мій головний
Ще з часів Писанія!

Підем, як паломники,
Ті, що бачать ціль.
Нащо ті нам Мньовники?
Їдем в Ізраїль!»

Відповів я: «Ось те на!
Глянь-но на лице,
Руський я по паспорту,
Знаєш же про це!?

Тільки руські є в рідні,
Прадід мій Самарін...
Й стати родичем мені
Міг лише татарин!»

Ти Мишка не зачіпай
Про свій рід ідеями,
В нього рідних - аж за край,
Що були євреями,

Паралітик дід лежить,
Як монах у скиті...
А у нас - антисеміт
На антисеміті!

Мишко - лікар, вмить затих,
В Ізраїлі - море їх,
Гінекологів одних,
Як полів незораних,

Зубним лікарям - табу,
Видно, було видано.
Де зубів знайти йому?
Буде безробітним він!

 
 
 
 

Як почав Мишко кричать:
«Віза, чи ж бо ванная?
Їдьмо море споглядать
Ізраїлєваннеє».

Сум побачив у очах,
Й стало його шкода.
Квасу навернув баняк,
Відповів я: «Згода!»

...Був у черги «хвіст» довгим,
Все пройшло, як в казочці:
Мишку там сказали: «Ні!»,
А мені - «Будь ласочка!»

Він кричав: «Це помилка,
Адже я - єврей!»
А йому змістовно так:
«Вийди із дверей!»

Є питаннячко одне,
Хто ж ці кляті вороги,
Що пустили лиш мене,
В ту прекрасну сторону?

Життя в мене - красота!
Мишко - п’є триклятую...
Каже, що «Графа» не та:
В нього, звісно ж, п’ятая!