Марині
Тут лапи в ялинок дрижать до безмеж.
Птахи тут співають в тривозі -
В казковому дикому лісі живеш,
І звідки втекти ти не в змозі.

То нехай же черемхи помруть на вітру,
І хай дощ як бузок облітає.
Звідси я все одно ж бо тебе заберу
До палацу, де музика грає!

Твій світ чаклунами на сотні віків
Сховався від мене та світу,
Вважаєш ти, певно, найкращим з усіх
Цей ліс в зачаклованім цвіті.

На листках хай не буде росинки зрання,
Місяць з небом хай будуть суворі.
Все одно, заберу, щоб піти навмання
В світлий терем з балконом на морі!

О котрій годині до мене колись
Ти вийдеш, тривожна й ляклива.
Тоді на руках віднесу, ти держись,
Туди, де знайти неможливо.

Я вкраду, якщо схочеш, щоб вкрали тебе,
Чи дарма ж стільки сил ми поклали.
Дай же згоду на рай в курені ти будь де,
Якщо терем з палацом забрали.