На братських могилах не ставлять хрести,
Й вдовицям там не голосити.
Хтось зможе покласти букети й вінки,
І Вічний вогонь запалити.

Раніше земля встала тут на дибки,
Тепер же з граніту всі плити.
Однакова доля у всіх парубків,
Оскільки в трагічну всі злиті.

У Вічнім вогні бачиш здиблений танк,
Палаючі бачу я хати.
Згорілий Смоленськ та згорілий Рейхстаг,
Палаюче серце солдата.

Скорботних вдовиць тут нема й поготів,
Приходять, хто біль в собі здержить.
На братських могилах не ставлять хрестів,
Та тільки - хіба з того легше?..