Чого ж бо не лякатися літати,
Коли мій керівник Є.Б.Кирпатий,
Жаліє наче, та кольнуть мастак.
«Ех! - каже, - Бідолаха,
У них, десь поблизу Чикаго
Була аварія недавно, от то так!»

Хоча б він сплюнув: усі ж люди - браття!
І ми - удвох, та й не під кумачем...
Та для заводу можу політать я
Абияк й хоч куди, як припече!

Не боюся, бо добре вже вклав.
Щоб по трапу злетіти на борт,
На землі тренуватися став,
Затягнув ремінь, що некомфорт...

Та слава богу я не відлітаю,
В аеропорті я весь час чекаю
Іще з одним - таким же - побратим!
Ми випили вже сьому,
Що сядемо, грець всьому,
І може навіть там, куди летим.

Хай з ресторану ти гірку не візьмеш,
Там радіо мовчить, там благодать -
Швейцар вбіжить і гаркне: «Хто на Вільнюс?
Як пили, то й не треба гальмувать!»

Як летіть - гострий ніж та петля:
Ні поїсти, ні випить й курнуть,
Щоб безпечно - повинен був я
Ремінякою себе примкнуть.

У автомата - мізків палата -
Стою, сміюсь я трохи дурнувато,
Таке ж бо відповів той автомат.
Мабуть, що в Єйську
Все європейське,
Свобода слова, якщо слово - мат!

Товариш мій став трошки заграваться,
Уже йде наряд міліції, бо тут -
Він гнув гвинти у Іла-18,
І вимагав скоріше парашут.

Настанови йому став давати:
«Пашка! Паша! Пашуля! Пашут!
По маленькій, як будем вливати,
То навіщо тоді парашут!?»

Він пояснив - такий брехать не буде -
Летів без ременів, не те що інші люди,
Тут вибух, та його він не проспав.
Мій дорогий всезнайко
Дістав скоріш фуфайку
І м’яко прямо в квіти десь там впав.

Від тих історій всі ми очманіли!..
Та тут лиш переноси в нас лише,
Всі рейси одностайно відмінили
Уже на 33 грудня. Це вапше!

Я даремно на пупі верчусь,
Я даремно забув мудрощі,
Як НП буде, то приземлюсь
На китайськім тоненькім плащі.

Та сам у себе глибше поринаю,
І розумію: вийшов без плаща я!
То, що ж ти натворила, Кать, а Кать!
Сусідки Маня й Фроська
Дали лиш дві авоськи,
Й повітря в дірки буде проникать!

Дослухався об’яви та й не радий,
Тепер не встану, хоч мене ти ріж.
Почув, що: «Пасажири листопада
У травні вилітають, не раніш!»

Нащо смикаюсь: Єйськ - не Бейрут,
Пасажири, як вівці щось ждуть.
Терористів на борт не беруть,
Тож весною відправляться в путь!

Рахуйте мене повним ідіотом,
Але б і там літав «Аерофлотом»!
У них - гуд бай - і в небо, і ти теж.
А тут - сиди та грійся,
Затримка - ти надійся,
Що день якийсь, а зайвий проживеш!

Взяли ми пунш й індика шкіру грубу!
Тепер до вітру мчимось чим скоріш:
Вбиральня - на дворі, хоча і грудень,
У Новий рік в нас завше так летиш!

Мій товариш вже, як порося,
Всіх збирається зняти й змістить.
«Як же так, що країна в нас вся, -
Як подумать, - на місці стоїть!»

Тим часом десь мабуть у Красноярську,
На кахелі, розсівшись по-татарськи,
Не переймаючись: хай є, як бог дає,
Мабуть, добу вже третю
Сидить у туалеті
Й за Новий Рік шампанське тільки п’є!

Розмішує він воблою в бокалі,
Щоб вийшов гас - від гасу він блює,
Сидить собі у аеровокзалі
А Новий рік ніяк не настає.

Та в Хабаровськ літак не летить,
Там надійно засів десь він так...
Нам при нових розкладах не жить,
Бо в нас змін не буває ніяк!