Я любив жіноцтво й пустувати:
Що не день, - новеньку я чiпляв.
І складались оди та трактати (на районi)
З дописом моїх любовних справ.

Якось на дорозі в час не пiзнiй
Поруч з морем - це не жарт, а факт,
Стрів одну з отих усяких рiзних (на районi),
Що життя осяяла мiй шлях.

В неї ж бо - широка є натура,
В неї ж бо - відкритая душа,
В неї ж бо - такая ось фігура,
В мене ж у кишені - ні гроша.

Їй потрiбно кiльця дарувати
Кабаки, духи, що так п’янять,
Щоби трохи задоволень мати,
Як сумнівнi послуги узять.

«Я тобі, - вона сказала, - Васю,
Дам таке, що будеш, наче бог!..»
Я сказав: "За сто рублів - на часi,
Якщо більше - з корешом на двох!"

В нас жінки - як дуже злі коняки:
На дибки, закусить вудила!..
Може, щось не впетрав я, друзяки,
Та вона образилась й пішла.

...Через місяць - хвилювань немає,
Через місяць знов прийшла вона.
Вiдчуття мене не покидає ,
Що була прийнятна та ціна!