Мені свічки запалюють щовечiр,
І образ твій обкурить знову дим, -
Про те, що час лiкує, - недоречно
Казать, й що все проходить буде з ним.

Я більше не позбудуся спокою:
Бо, що було в душі на рік отак,
Не відаючи, узяла з собою -
Спочатку в порт, а потім - i в літак.

Мені свічки запалюють щовечiр,
І образ твій обкурить знову дим, -
Про те, що час лiкує, - недоречно
Казать, й що все проходить буде з ним.

В душі моїй - пустеля негостинна, -
Що стоїте? Так порожньо в душi:
Пісень уривки там і павутина, -
А решту - все вона взяла собi.

Тепер свічки запалюють щовечiр,
І образ твій обкурить знову дим, -
Про те, що час лiкує, - недоречно
Казать, й що все проходить буде з ним.

В душі моїй - мета лиш без дороги, -
Порийтесь в ній - й знайдете дивовиж:
Дві напівфразі, й два пiвдіалога, -
А решта то є - Франція, Париж...

Нехай свічки запалюють щовечiр,
І образ твій обкурить знову дим, -
Про те, що час лiкує, - недоречно
Казать, й що все проходить буде з ним.