Мерщiй в дорогу! Чи в труну лягать.
Так! Вибір небагатий перед нами.
Нас прирекли повільно помирать -
Ми до життя прикуті кайданами.

Хтось поспіхом повірив в те iз нас -
Повірив, що безглуздя може бути.
Але хіба життя - як в кайданах?
Але хіба це вибір - як прикутий?

Підступна подарована нам милість,
Мов зілля божевільних ворожiнь.
Смерть від своїх за рогом причаїлась,
І ззаду - також смерть, та від чужих.

Душа застигла, тіло затекло,
Ми мовчимо, як пішаки до страти,
А в лобове забрудне геть скло
Вже почала ганьба нам зазирати.

Якби ж оцi кайданки розламать -
Тоді б ми зразу ж горло перегризли
Тому, хто здогадався прикувать
Кайданами хваленого цинiзму.

Невже ми сподіваємося на щось?
Не по зубах мета й не до вподоби?
В ворота райські стукаєм чогось
Кістками пальцiв по залiзним скобам?

Нам пропонують вихід iз війни,
Але яку в оце заклали ціну:
Нас засудили довго жить вони
Через ганьбу, за зраду, за провину!

Однак, чи варто жить при тій цінi?
Дорога не закінчена! Спокійно! -
За вогнищем пекельної війни
Померти маєм змогу також гідно.

І рано нас рівнять з болотним слизом -
Ми гнізд собі на гнилі не зiв’єм!
Не помремо, як в муках будем жити, -
Ми вірно в смертi краще оживем!