Життя нема від цих, розумників з книжками:
Куди не плюнь - в доцента в очечках загатиш...
Покликати б досвідчених шаманів-ветеранів,
Щоб викликать в ботаніків падіж!

Чи благородство обросло каліцтвом?
І замість нас - нормальних, від землі -
Тепер нахабно пруть до керівництва
Хто на віршах натерли мозолі.

Про нашу владу - я смiюсь й реву:
Що може дати? - Лиш ляща у диню!
Довіртеся мені - i я главу
Нову впишу та поштовх дам країнi!

Кошмарний сон я бачив: що без науки нині
Не спокусить красунь - ні панночок, ні дам!
Але і пари зломаних юанів - шоб я згинув! -
За ці ікси та ігреки не дам!

Недавно ми з одним до вітру вийшли
Й балакали потроху край стіни -
Так був у нього повний рот кровищи
Та інтегралів - до країв штани.

З такими - вже й біду для нас видно -
Це ж через них ми дихаємо смогом!
Віддайте мені від браздів кермо -
Я порулюю, я ж бо Гогер-Могер!

І він потрібен буде - отой очкарик, певно ж:
Таке нам нафiгячить! - що ворогам всiм крах.
Пінг-понг один придумав - малий тенic, -
Міцний горішок в стомлених руках!

Ми викорчуєм кривину усяку
Шляхом повальних чищень й прибирань, -
Ушир i в глибину пiде порядок
В країнi - це вже ясно й без питань!

Я так скумекав - я ж бо краще всіх,
Хоч ріжте мене, ї жте та стріляйте, -
Я - Гогер-Могер, вільний чоловiк, -
І ви мене скоріше обирайте!

Нам приросту не треба таке вже сьогодення:
Населення голодне - як гиря на горбі, -
Все це зло йде, ви повiрте, від женя-шеня -
Сильнючий корінь, знаю по собі.

Звезем та спалим всi знання триклятi,
Мітлою в селах, селищах й містах!
За тридцять срібних штук юанів, ви провiрте, браття,
Й Ньютона iз Конфуцієм продам!

Я не вахлак, не дурник й не дубок -
Цитати знаю я, щоб дати раду -
I я влаштую вам такий “стрибок”! -
Як тільки сам стрибну у вищу владу.