- Змії, змії, хай буде їм пусто! -
Шаленiв хтось й нервово кричав,
Й допомоги просили в мангуста,
Щоби, значить, мангуст виручав.

І мангусти взялись за роботу,
З допомогою рідних своїх,
З головою поринув в роботу
Без перерв, свят, хвороб й вихідних.

І в пустелях, в степах і в пампасах
Наказали усiм патрулям:
Не чiпати зміюк без’ядастих,
А отруйних звести до нуля.

Чоловiк якось, хай йому пусто,
За мангустом прийшов крадькома,
І поставив сiльця на мангуста,
Шкiдливiш, буцiм, звіра нема.

Рано вранцi прийшов, з ним собака,
І мангуста у лантух сховав,
А мангуст відбивався і плакав,
«Я корисний», - лише прокричав.

Так мангустiв в порізах і ранах,
Все жбурляли в чувал, для розваг,
Одурілих від болю в капканах,
Бо, що в долі такий ось зигзаг.

Ворожили вони: «В чому виннi?
Чому ж нас понесли забивать?»
І сказав їм мангуст зовсiм сивий:
«Хочу, браття, я вам нагадать, що

Кози в Бельгії з’їли капусту,
Горобці - рис в Китаї з полів,
А в Австралії злючі мангусти
Понiвечили змiїв та змій».

 
 
 
 

Цим випадком нас не здивувати,
Знають твердо старий i малюк,
Що не можно занадто завзято
Нищить навiть мангустам гадюк.

В нагороду за це вiд людини
Став ланцюг iз розважливих дiй.
Мабуть, людям не жить без трутини, -
Ось тому i не можуть без змій!