Ще жодний покруч з нами не бував,
Й одного разу - проклята ця дата -
Його привів з собою і сказав:
«Зі мною він - наллєм йому, як брату!»

Він пив як всi і був неначе брат,
Тож ми його зустріли так, як брата...
А він назавтра здав нас в акурат, -
Пробачте, хлопці, я ж бо винуватий!

Не пам’ятаю суд - був потойбіч,
А вже й барак, холодний як могила, -
Здавалося - кругом суцільна ніч,
Бо все й насправдi темiнь оповила.

Я збережу хоча би крихти сил, -
Він думає навiки в нас ця хата,
Занадто рано нас захоронив, -
Вiн помилився - вірте так, як брату!

І день настане - ніч не на роки, -
Я попрошу, коли прийде розплата:
«Адже це я привів його тоді -
І ви його віддайте задля страти!»