Можете не вірити й перебувать в дрiмоті -
В космосі страшніш, ніж навіть в дантівськім аду!
В часовому просторi ми прем на зорельоті,
Як з гори на власному заду,

Та, Від Землі до Бети - вісім дьон,
Ну, а до планети Епсілон,
Не рахуєм ми, бо зиску в тім нема.
Вічність і туга - он, влипли як!
Дикламуєм вiршi Кіплінга,
А навкруг міжгалактична тьма.

На Землі читали в фантастичних ми романах
Про можливу зустріч з іноземним казна-чим.
На Землі забули десять заповідей рваних,
Буде зустрiч, грець їй, - не змовчим!

Та, Від Землі до Бети - вісім дьон,
Ну, а до планети Епсілон,
Не рахуєм ми, бо зиску в тім нема.
Вічність і туга - он, влипли як!
Дикламуєм вiршi Кіплінга,
А навкруг міжгалактична тьма.

Щеплення зробили нам від сліз і мрій бредових,
Від хвороб поганих й від всiляких тарганів.
Нам плювати з космосу на вибухи наднових -
На Землі були й крутiшi днi!

Та, Від Землі до Бети - вісім дьон,
Ну, а до планети Епсілон,
Не рахуєм ми, бо зиску в тім нема.
Вічність і туга - то цяцьки нам!
Вивчили всього ми Пушкiна,
А навкруг міжгалактична тьма.

Ми не розуміємо симфонії і фуги,
Замість сурдокамер знали тишi глибину.
Пробували сили на потужних центрифугах -
Нас життя тягло в трясовину.

Від Землі до Бети - вісім дьон,
Ну, а до планети Епсілон,
Не рахуєм ми, бо зиску в тім нема.
Вічність і туга - он, влипли як!
Дикламуєм вiршi Кіплінга,
А навкруг міжгалактична тьма.

Давнього земного не побачим небосхилу,
Якщо вірить вигадкам навчених диваків.
Адже, як повернемся, то нам наворожили,
Що пройде не менш сімсот вікiв.

Ото ж бо сміятись є чому -
На Землі зрадiєм будь-чому!
На Землі нi лих, анi прикрас!
На Бога уповали, бідного,
Та дізнались, що тепер нема його
Нині, на вiки i повсякчас!