В Тридев’ятім королівстві
(Тричі дев’ять - двадцять сім)
Все купалось в лицемірстві
Без систем, й проблем окрім.

Замість того, щоб йти воювать
Став король оковиту ковтать,
Розсобачився із королевою,
Дочку в діви заслав пожиттєво він,
А нащадок став злодіювать.

А в Тридесятім королівстві
(Тричі десять - тридцять, так?)
В дуже дружньому сусідстві
Жив один король дивак.

Тихе й мирне все в спокої там,
Хоч король був страшючіший хам:
Він прогнав міністрів з крісел,
опозицію повісив,
Й від туги дуже занудьгував.

В Триодиннадяцатім царстві
(Тобто, в царстві тридцять три)
Цар на на ліках був при пастві:
Запалились міхури.

Був загарбником цей ось вандал,
Двох сусідів дарма ображав,
Слав їм кожної суботи
Дуже негативну ноту,
Наривався сатрап на скандал.

З Тридцять третього цар мовив,
Що нема, мовляв, землі.
Нападать почав він знову -
І сказились королі.

- Треба відсіч дать й зім’ять! - Та тільки глядь:
В Двадцять сьомому нема чим воювать,
А в Тридцятім - полководці
Втоплені були в колодязь,
Та й васали ще хочуть повстать...