Відчинені двері Лічниць й жандармерій - Натягнуті нитки дзижчать, - Із Франції біси - Великі гульвіси, Бо вміють також покружлять. Я десь, та точно - наслідив, - Бо знаю ваду хижу: Мене сьогодні біс водив По місту, по Парижу, Канючив: "Наверни стакан, Послухай, брат, гітару!"- Тож був в російських кабаках, Де - угри та болгари. Я рвався на природу, в ліс, Хотів в траву і в воду, - Але це був - французький біс: Він не любив природу. Якщо удвох втекли з тюрми, - То ми - крутячі перці, - П’яніли і тверезвіли ми Завжди лише по черзі. Товариш - геній всіх часів, Скажений та гульвіса, - Коли в свідомості був він - Сідлав кривого біса. Як тверезів, вставав під душ, Бо так в нас повелося, - От бісові російських душ Й згубити не вдавалося. А то, що мій друган створив, - Від Бога, не від біcа, - Помелений великим буть, Крутого був замісу. Його зі шляху не зіб’еш Хоч прав його ти колом, Був обгороджений без меж Ворожим частоколом. Сп’яніти в гульбищі уми Вважали за первинне, - Чого наговорили ми І винним і невинним! Порвалась нитка й понеслось, - Рятуйте наші шкури! Лікарні плакали по нас, А також префектури. Ми лізли бісу в кабалу, З гранатами - під танки, - Пролили кадку сліз малу, А в них тьмяніли франки. Цигани піснею про шаль І скрипками качали - Вливали в нас тугу-печаль, - Й печаль по шию вклали. Уже волога з вух лилась - Дурня лилась все дужче, - Та скрипки знову оцю мразь Заштовхували в душі. Вірменам в золоті й цяцьках Ікра - як на банкетах, Товариш в чорних постолах - Стріляв із пістолету. Набрякли жили, і в крові Утворювались згустки, - І біс, наш спільний візаві, Хихикав по-французьки. Все в цьому світі - суєта, - Плювать на префектури! Мій друг підписував щось там І роздавав купюри. Відчинені двері Лічниць й жандармерій - Натягнуті нитки дзижчать, - Із Франції біси - Великі гульвіси, Бо вміють також покружлять.
© Володимир Туленко. Переклад, 2020