З’явилась впевненість в руках,
Наверх нас всіх!
Ну, ось зірвався в прірву страх
І зник повік.

Життя спинить нема причин,
Бо хочеш жить,
І в світі вже нема вершин,
Що не скорить.

Серед неходжених шляхів
Один, хай мій,
Серед невзятих рубежів
Один, та мій.

Хто не доплив і в хвилі ліг,
Тим Бог - суддя.
Серед непройдених доріг
Одна - моя.

Мій океан з усіх боків
Штормить, штормить
А таємниця моряків
На дні лежить.

А я дивлюся на мету
поверх голів,
І свято вірю в чистоту
Глибин та слів.

Нехай пройде чимало днів,
Життя - летить.
Але невпевненість я зміг
В собі убить.

Я слухав тихий спів води:
"Зникай, біда",
А день, який був день тоді?
Так. Середа.