В голові моїй рій божевільних ідей -
Та нема перепон для талантів!
Я під черевом звиклих тіснити коней
Оминув верхових лейтенантів.

Розлютилась юрба, напряглася юрба,
Наразилась юрба на заслони -
І поставила знов все юрба на попа,
Видихаючи стогін й прокльони.

Вдома завше дратуюсь, різкий, аж до згуб.
Домочадці все те зацінили,
Як узріли б, як плакав, піднявшись на круп...
Контролери, і ті сльози лили.

І було в моїм погляді стільки, повір,
Несвідомого відчаю й сили,
Що на сірій кобилі гарцюн - командир
Ошалів і сказав, щоб не били!

Зворушившись, підняв він коня на дибки,
Упираючись владно в стремено.
Його ногу потис, наче долю в руці...
Ах, живемо ми в час офігенний!

Сірий кінь наостанок хвостом помахав.
Я пішов - вартові розступились;
Ну а мій командир - на концерт поскакав
Музиканта із прізвищем Гілельс.

Вільне місце я легко собі відшукав
Після мляво-незлючої лайки.
Все, уже не зженуть - а не так, як припхав
В горезвісний Театр на Таганці.

Тісно тут, але тепло - навряд застужусь,
Бо тут єдність... і не на папері!
За сусідським я термосом знову тягнусь -
У ньому напій «кривавая Мері».

Ось згуртованість де, ох, який колектив,
Ось віддача яка й клокотіння!
Всі боліють за нас, ні один - супротив, -
Моноліт без симптомів бродіння!

...Мене можна від справ швидко відсторонить -
Боязкий перед сильними, каюсь,
Та не можна мене силоміць зупинить,
Коли я на футбол прориваюсь!