Марині
У вітті ялин тут гуляє луна,
щебечуть птахи полохливо.
Живеш в зачарованім лісі одна,
і звідси втекти неможливо.

Опаде цвіт бузку хай на землю сиру
й листя все зникне з кожної гілки -
все одно звідсіля я тебе заберу
до палацу, де грає сопілка.

Твій світ чаклуни на мільйони років
сховали від мене й від світу.
Й гадаєш ти, кращих немає світів,
ніж ліс цей, що чарами вкритий.

Хай не спить лісовик у смеріччі, в бору,
в хмарах хай щезне Місяць від горя -
все одно звідсіля я тебе заберу
в терем світлий з балконом на море.

Діжду, скільки б не знадобилось часу,
що вийдеш до мене - тремтлива.
Й тоді я тебе на руках віднесу
туди, де знайти неможливо.

Тебе викраду, хочеш? Довірся мені.
Захищатиму, як буде скрутно.
Дай лиш згоду зі мною на рай в курені,
якщо терем з палацом відсутні.