Я не люблю сумний кінець події
і я ціную кожну ніч і день.
Я не люблю усяку мить тоді, як
веселих не співаю я пісень.

Я не люблю нахабства й беззаконня,
в захопленість не вірю, а іще,
коли мої листи чита сторонній,
що зазира мені через плече.

Я не люблю, коли наполовину
чи обірве хто бесіду нараз.
Я не прихильник пострілів у спину,
я також проти пострілів анфас.

Ненавиджу плітки в подобі версій,
черву вагань та почестей золу,
або коли постійно проти шерсті,
або коли залізом, та й по склу.

Я не люблю помірності отрути -
зірве хай гальма й коні понесуть.
Жалкую, слово «честь» якщо забуте
й позаочі в пошані пересуд.

Коли дивлюсь на зламані я крила,
нема в мені жалю, і неспроста:
я не люблю насилля та несилу,
шкода лиш розіп’ятого Христа.

Я не люблю, коли боятись мушу.
Обурююсь, коли невинних б’ють.
Я не люблю, як лізе хтось у душу,
а надто, як у неї наплюють.

Я не люблю манежі та арени -
на них мільйон міняють по-рублю.
Хай будуть зміни ще в житті у мене -
цього ніколи я не полюблю.