Мало вже до атаки,
Скоро знову під танки,
Знову слухать розривів концерт.
А бійцю молодому
Переслали із дому
Голубий невеличкий трикутний конверт.

І неначе ти вдома,
Коли почерк знайомий
Чи сердечні слова від батьків,
Та цей лист був з бідою -
Тож даремно до бою
Листоноша вручити листа поспішив.

Там спочатку стояло:
„Ти пробач, що мовчала,
Не чекатиму” - й все - лист пустий.
Тільки знизу приписка:
„Від’їжджаю неблизько,
Ти ж спокійно воюй і коли щось - прости”.

Разом з першим розривом
Хлопець крикнув тужливо:
„Листоношо, ти що мені дав?!
За хвилину до смерті
Я в трикутнім конверті,
Як від кулі, поранення в серце дістав!”

Із траншеї, як з братом,
Він шагнув з автоматом,
Берегтися розривів не став.
І в бою під Сурою
Обняв землю рукою,
Тільки - вітер обривки листа розкидав.