В сусідів п’янка аж димить,
І гість, бундюк товстий, сидить,
А господиня гордо мчить
В свої підвали,
В замок врізаються ключі -
Виймаються на стіл харчі;
І ладно з тягою в печі,
І з піддувалом.

А в мене біди - що і не збагнути:
Худоба мре, в городі пропаде,
То піч чадить - не хоче все тягнути,
А то щоку на сторону зведе.

Там, у сусіда, м’ясо в щах -
На все село хруст у хрящах,
І наречена вся в прищах -
Дозріла, значить.
Оглядини, ти бач, у них,
На сто рублів гостей одних,
І навіть наречений-псих
Співає й скаче.

А в мене пси прив’язані сказились -
Вить заходились о порі нічній,
І мозолі на ступнях роз’ятрились
Від тупотні по горниці пустій.

Ох, у сусіда швидко п’ють!
А що ж не пить, коли дають?
Що ж не співать, коли наллють
І не накладно?
А тут, ось, баба на порі,
Голодні гуси у дворі...
Та про гусей не говори -
Усе неладно.

Тут в мене домові уже з’явились,
Я їх гоню і так і сяк - та не прогнать,
Та чирячок в незручнім місці виліз:
Пора орать - ні сісти тут, ні встать.

Сусід найменшого прислав -
Він від щедрот мене гукав.
Ну, я, звичайно, йти не став, -
Малий знов чеше.
Мабуть, літрову вже огрів -
Ну і, звичайно, подобрів.
І я пішов, попив, поїв...
Не стало легше.

І серед буйного того розгулу
Я молодому в ухо шепотів -
І нареченого як вітром здуло, -
А наречена плаче в темноті.

„Народ я є - сусід встає, -
І головним для мене є:
А хто не їсть, той і не п’є”, -
І випив хватко.
Всі зразу підхопились з місць,
Та тут малий в розмову вліз:
„Хто не працює - той не їсть”,
Ти сплутав, татку!”

А я сидів, в руках трояк зім’ятий, -
Моє похмілля завтра проганять,
Продовжував гармошку обнімати -
Мене ж і запросили з нею грать.

Сусід вже другу літру з’їв -
І особачивсь, й осовів.
Щоб я співав, він захотів:
Даром поїли?!
Мене схопили за боки
Два здоровенні парубки:
„Ти грай, мурмило, - тебе щоб тут таки
Не удушили!”

Гульня вже докотилася до точки,
Вже наречена брагу п’є тайком...
Я заспівав про світлії деньочки,
Коли служив на пошті ямщиком.

А потім юшки був розлив
І холодець із потрухів,
Хтось нареченого зловив
І довго били,
А потім танці у гульбі,
А потім бились не в злобі -
І усе людяне в собі
Вкінець добили.

В кутку стогнав я бугаєм з болота,
Набичившись, боки собі підпер.
І думав я: з ким завтра пить охота,
Із друзів тих, з котрими п’ю тепер?

А вранці там, як завжди, тиш,
Хлібний за щоками м’якиш,
І перепій там не хмелиш,
Їди - навалом,
Ніхто не свариться в серцях,
Собачка мучиться в сінцях,
І піч у кахлях - як в синцях,
І з піддувалом.

А в мене ж - і у ясную погоду
Хмарить в душі, душа горить.
Хлищу колодязну холодну воду,
Ладжу гармошку - жінка все корить.