Всі роки, всі віки, і епохи підряд
Від морозів й завій прагнуть всі до тепла.
Та чому ж ці птахи всі на північ летять?
Треба ж, щоб їх дорога на південь вела!?

Слава їм не потрібна поширена,
Ось під крилами скінчиться лід -
І знайдуть вони щастя пташинеє
В нагороду за смілий політ!

Що ж не спалося нам, а що ж нам не жилось?
Що нас вигнало в путь на тих хвиль вишині?
Нам побачити сяйва іще не прийшлось,
Бо це рідко буває - і сяйва в ціні!

Тиша... Чайки лише - зблиск над водами,
Порожнечу даємо їм з рук,
За безмовність для нас нагородами
Неодмінними буде звук!

Як давно для нас сняться лише білі сни,
На всі інші відтінки сніг білий наліг,
Ми осліпли давно від снігів білизни,
Та прозрієм від чорної смужки землі.

І мовчання розвіється піснею,
Слабкість зникне від звуків пісень,
В нагороду за ті ночі відчаю
Буде вічний полярний день!

Північ, воля, надія. І край без границь.
Сніг без бруду - з життя наче щезла брехня.
Вороння не дістане нам очі з очниць -
Зроду-віку не водиться тут вороння.

Хто не вірив дурним передбаченням,
В сніг не ліг хоч на мить відпочить,
В нагороду за спільність утрачену
Кого-небудь повинен зустріть!