Чи поспішаєш кудись ти у справі,
Чи спочиваєш, п’яний у дим,
Та в незалежній нашій державі
Важко не мертвим, а важко живим.

Скільки на виборах ми вибирали,
Вибрали врешті, тільки от лиш,
Всі хто живий, ті уже застогнали,
Тільки на цвинтарі спокій і тиш.

Ноти фальшиві лунали містами:
Всяк кандидат нам усе обіцяв.
Люд танцював під брехливі програми,
Тільки от цвинтар нічого не знав.

Як родичались без тіні моралі
І партократ і колишній бандит,
Нас аж трясло, а на цвинтарі й далі
Всі незворушні лишались на вид.

Світ всім живим все готує сюрпризи -
Хто заворушиться той і пропав,
Поки ми всі потерпали від кризи,
Цвинтар радів бо кредитів не брав.

Що їм та криза у вічній у тиші?
Це у живих тут тарифи на газ.
Їм же, покійникам, людям колишнім,
Дійсно живеться краще за нас!

Що не роби, не відійдеш від теми,
Грати нам роль у відведені дні.
Всі уладнаються вічні проблеми,
Тільки коли ти в дубовій труні.

Можна в окремій, а можна у спільній,
Тільки для чого, скажіть мені, от,
Мертвим стояти на черзі квартирній?
З ними немає подібних турбот.

В царстві небеснім стираються межі,
Кожна душа там спочине в красі.
Це на землі ми тотально залежні,
Тільки на цвинтарі рівня усі.

 
 
 
 

Чую в свій бік: «Як покійників сміє...»
Ні, я хотів би лиш мати своє:
Про незалежність наш люд лише мріє,
А от на цвинтарі вже вона є!