І знизу лід, і зверху - я між ними -
Пробити вгору, чи бурити вниз?
Звісно ж - спливти, не втративши надії,
А там - до справ, в очікуванні віз.

Лід наді мною - надломись і трісни!
Спітнів я, мов оратай на ріллі,
Вернусь до Тебе кораблем із пісні,
Й згадаю все, навіть вірші старі.

Ще не пів-ста, мені лиш сорок «з гаком»,
Живий, бо береже Господь... і Ти.
Я маю що для Тебе заспівати,
І виправдатись є чим перед Ним.