У заповідних і дрімучих
страшних Муромських лісах
Всяка погань бродить хмарою
і в проїжджих сіє страх:

Виють виттям, що твої
упокойнікі,
Якщо є там солов’ї -
то розбійники.
Страшно, аж жуть!

У зачарованих болотах
там потвори живуть, -
Залоскочуть до гикавки
і на дно уволокут.

Будь ти піший, будь ти кінний -
загарбати,
А вже лісовики - так по лісу
і сновигають.
Страшно, аж жуть!

І мужик, купець і воїн -
потрапляв в дрімучий ліс, -
Хто навіщо: хто з перепою,
а хто здуру в гущавину ліз.

Унаслідок потрапляли,
без причини чи, -
Тільки всіх їх і бачили -
немов згинули.
Страшно, аж жуть!

З заморського з лісу,
де і зовсім справжнє пекло,
Де такі злі біси -
що один одного не їдять, -

Щоб творити їм спільну
зло потім,
Поділиться приїхали
досвідом.
Страшно, аж жуть!

Соловей-розбійник головний
їм влаштував буйний бенкет,
А від їх був Змій триголовий
і слуга його - Вампір, -

Пили зілля в черепах,
їли бульнікі,
Танцювали на гробах,
богохульники!
Страшно, аж жуть!

Змій Горинич злетів на дерево,
ну - розгойдувати його:
«Виводь, Розбійник, дівок, -
хай покажуть дечого!

Нехай нам лісовики попляшуть,
попоють!
А не то я, матір вашу,
всіх згною!»
Страшно, аж жуть!

Всі заревли, як ведмеді:
«Натерпілися - стільки років!
Відьми ми Алі не відьми,
патріотки али ні?!

Налив більма, бач ти, кліщ, -
отоварився!
Та ще на наших жінок
зазіхнув!..»
Страшно, аж жуть!

Соловей-розбійник теж був
не тільки ликом шитий, -
Гикнув, свиснув, крикнув: «Пика,
ти, заморський паразит!

Забирайся без бою,
умативай
І Вампіра з собою
прихоплювай!»
Страшно, аж жуть!

... А тепер сиві люди
пам’ятають колишні справи:
Билася нечисть грудьми в грудях
і один одного винищила, -

Припинилося навік
неподобство -
Ходить в ліс людина
безбоязно,
І не страшно нітрохи!