На братських могилах немає хрестів,
і вдови не виють тут звично,
приносять лиш квіти, букети святі,
і пломінь запалюють вічний.

Колись тут вставала земля на диби,
а нині - гранітні вже плити.
Нема особистої зовсім судьби, -
всі долі в єдину тут злиті.

А в Вогнищі Вічнім - палаючий танк,
батьківські палаючі хати,
Смоленськ у вогні і ворожий рейхстаг,
палаюче серце солдата.

На братських могилах заплаканих вдів
немає, - сюди ходять люди міцніші.
На братських могилах не ставлять хрестів.
Хіба нам від цього простіше?!