Ну чому ж все не так? Наче все, як завжди:
Звичне небо над головою,
Той же ліс, те ж повітря і колір води,
Тільки він не вернувся із бою.

І не ясно мені, хто мав рацію з нас
В суперечках без сну і спокою.
Та мені не хвата його саме в цей час,
Коли він не вернувся із бою.

Він мовчав все не там і не так підтягав:
Він завжди розмовляв про щось своє.
Мені спать не давав, із зорею вставав,
Вчора він не вернувся із бою.

Те що порожньо вже - не про те балачки,
Раптом я зрозумів: нас було двоє.
Наче вітром нараз всі задуло свічки,
Коли він не вернувся із бою.

Нині вирвалось, наче з полону весна -
Помилково гукаю його я:
«Друг, залиш допалить» - Мовчить тиша ясна...
Вчора він не вернувся із бою.

Наші мертві нас не полишать в біді:
Наші мертві, мов монолітні.
Віддзеркалює небо в лісі, як у воді,
І дерева колишуть блакитні.

Нам і місця в землянці вистачало завжди,
Час летів так відразу для двоїх.
Все наразі мені, тільки як не крути:
Вчора я не вернувся із бою.