Протопи мені баньку по-білому,
Щоб до білого світу привик!
Угорю я, й мені, учаділому,
Пар гарячий розв’яже язик.

Протопи мені баньку, хазяєчко,
Розпечу я себе, розпалю,
На полиці, на самому краєчку,
Свої сумніви всі загублю.

Розомлію я до непристойності,
Враз холодний - и все позаду.
І наколка пори культу Сталіна
Засиніє на лівій груді.

Протопи мені баньку по-білому,
Я від білого світу відвик.
Угорю я, й мені, учаділому,
Пар гарячий розв’яже язик.

Скільки віри і лісу повалено,
Скільки впізнано горя і трас,
А на лівій груді - профіль Сталіна,
А на правій - Маринка, анфас.

Ех! За віру мою беззавітну
Скільки років віддав я раю!
Проміняв на життя безпросвітне
Несусвітну ту дурість мою.

Протопи мені баньку по-білому,
Я від білого світу відвик.
Угорю я, й мені, учаділому,
Пар гарячий розв’яже язик.

Пригадаю, як вранці ранесенько,
Встигнув крикнути: - Брат, підсоби! -
Мене двоє вродливих охоронників
Повезли із Сибіру в Сибір.

А пізніше в кар’єрах, в болотах ми,
Наковтавшись сльози та сирцю,
Близько серця кололи ті профілі,
Щоб він чув, як нам рвуться серця.

Протопи мені баньку по-білому,
Я від білого світу відвик.
Угорю я, й мені, учаділому,
Пар гарячий розв’яже язик.

Ох! Знобить від розповіді докладної,
Пар всі думи прогнав від ума.
Та з туману холодно-минулого
Поринаю в гарячий туман.

Та й застукали думи під тім’ячком,
Повернулось - дарма клейма всі,
І хльостаю березовим віничком
По спадку тих темних часів.

Протопи мені баньку по-білому,
Щоб до білого світу привик!
Угорю я, й мені, учаділому,
Пар гарячий розв’яже язик.