І чому все не так? Майже все як завжди.
І те ж небо - знов голубіє,
Той же ліс, те ж повітря і та ж вода...
Тільки він не вернувся із бою.

Не зрозуміти тепер, хто ж був правий із нас
В наших спорах без сну і покою.
Недостало його мені тільки зараз,
Коли він не вернувся із бою.

Він мовчав невпопад і не в такт він співав,
Говорив він про інше з тобою,
Мені спати не давав, рано-вранці вставав,
Вчора він не вернувся із бою.

Те, що пусто тепер - балачки не про те:
Вмить помітив я - нас було двоє.
І для мене як вітром задуло костёр,
Коли він не вернувся із бою.

Нині вирвалось - наче з полону весна, -
Як помилка, гукаю його я:
«Друг, залиш покурити!» - кругом тиша ясна:
Вчора він не вернувся із бою.

Наші мертві нас не залишать в біді,
І загиблі - немов вартові...
Відсвіт неба у лісі, як у воді, -
І дерева стоять голубі.

Нам і міста в землянці хватало завжди,
Нам і час протікав для обох...
Все тепер - одному. Та здається мені,
Що це я не вернувся із бою.