В той вечір не співав, не пив -
На неї я весь час дививсь.
Так можуть діти, так можуть діти.
Та той, котрий із нею був,
Сказав, аби її забув,
Сказав, аби її забув, -
Мені не світить.

Той, хто раніше з нею був, -
Щоразу більше нахабнів,
Я ж пам’ятаю, - я був не п’яний.
Коли ж я вирішив іти,
Вона спитала: «Ти куди?»
Вона сказала: «Не іди,
Ще надто рано!»

Й той, хто раніше з нею був,
Мене, як видно, не забув, -
І якось в осінь, і якось в осінь -
Я з другом йшов, дивлюсь - стоять, -
Вони стояли грізно в ряд,
Вони стояли грізно в ряд -
Їх було вісім.

Зі мною - ніж, подумав: все ж
Мене так просто не візьмеш, -
Тримайтесь, гади! Тримайтесь, гади!
Життя за так вам не віддам,
Ударю спершу вас я сам,
Ударю спершу вас я сам -
І дам вам ради.

Той, хто раніше з нею був, -
Він справу круто завернув,
Цілком серйозно, цілком серйозно.
На карку хтось мені повис, -
Валюха крикнув: «Бережись!»
Валюха крикнув: «Бережись!» -
Та було пізно.

Я відповів за все вперед.
Є й у в’язниці лазарет, -
Я там валявся, я там валявся.
Мене порізавши довкруг,
Сказав хірург: «Тримайся, друг!»
Сказав хірург: «Тримайся, друг!» -
І я тримався.

Розлука миттю пронеслась,
Не дочекалася вона,
Та я прощаю, її - прощаю.
Її пробачив я, авжеж,
Того ж, хто з нею був колись,
Того, хто з нею був колись, -
Не вибачаю.

Її пробачив я, авжеж,
Тому ж, хто з нею був колись,
Тому, хто з нею був колись, -
Я все згадаю!