Хто жив і вмер трагічно, той і справжній був поет,
Є точний термін в поетичній сфері:
Один на цифрі двадцять шість ступив під пістолет,
А інший - під петлю у «Англетері».

А в тридцять три Христос казав - а він був теж поет:
«Не вбий!» Уб’єш - знайду, мовляв, і в чумі...
Христу в долоні вбили цвях, щоб зразу збити влет,
Щоб не писав і щоби менше думав.

Почую цифру тридцять сім - протвережусь я вмить,
І зараз - наче холодом війнуло:
Під цифру цю і Пушкін підгадав в дуелі смерть
Й ліг Маяковський скронею на дуло.

Зупинимось на цифрі тридцять сім! Підступний Бог -
Питання Він поставив просто руба.
Лягли на цьому рубежі і Байрон, і Рембо,
А нинішні не врізали ще дуба.

Дуель не відбулася ще, та це не новина,
А в тридцять три розп’яли, та не сильно,
А в тридцять сім - не кров, та що там кров! - і сивина
Запорошила скроні неухильно.

Слабо́ стрілятися?! У п’яти, мо’, втекла душа?!
Терпіння, психопати і кликуші!
Поети ходять п’ятками по лезах у ножа
Й собі до крові ріжуть босі душі!

В кінцівці слова «довгошиїй» мов літери дві «і».
«Поета вкороти!» - це ж очевидно.
Ножем у нього - та щасливий він і на вістрі,
Зарізаний за те, що неугодний.

Шкодую вас, прихильники фатальних дат і цифр, -
Потомлених, як в шейха у гаремі!
Життя-бо термін збільшився - то, може, і оцих
Ще не кінець поетів - не на темі!