Я любив з жінками загравати:
Мав нову заледве не щодня.
І любили люди жартувати,
Що мені усі - чи не рідня.

На вузькій занедбаній стежині
Поряд з морем - о, ти не жартуй -
Я зустрів одну із них - богині
Не стояли й поряд - це врахуй.

А вона - широкої натури,
А у неї - навстріч вам душа,
А у неї - суперська фігура, -
А в кишені в мене - ні гроша.

Ну, а їй - каблучку або перстень;
В ресторан, парфуми, карту в масть, -
І вона без жодних заперечень
Вам себе на ніч одну продасть.

«Я тобі, - вона сказала, - Вася,
Найдорожче, лиш кивни, віддам!..»
Я сказав: «За сто», - і зацвіла вся, -
«А дорожче - з другом, а не сам!»

О, жінки - як дуже злі кобили:
Дибки стане враз! - і понесла!..
Вдрузки з нею глечики побили
І вона образилась, пішла.

...Через місяць - наче й не бувало,
Через місяць знов прийшла вона, -
А у мене враження цікаве,
Що її влаштовує ціна!