На братських могилах не ставлять хрестів,
І вдів там печальних немає.
Там інколи чути лиш жайвора спів,
І Вічний вогонь там палає.

Колись тут гриміла пекельна зима,
Тепер лише плити з граніту.
Тут доль персональних в солдатів нема.
Всі долі в єдину тут злиті.

А в Вічнім вогні бачу села, міста,
Обвуглені, спалені хати.
Палаючий Брест і Житомир, Рейхстаг,
Палаюче серце солдата.

Немає чеканням спустошених вдів,
Лиш вітер по осені плаче.
На братських могилах не ставлять хрестів.
Та нам вже від того не краще...