Тут лапи ялин страх схиляє без меж,
Птахи тут щебечуть в тривозі.
Ти в цьому відьмацькому лісі живеш
І вибратись звідси не в змозі.

Хай черемха на вітрі тріпає свій цвіт,
Хай бузок опадає з дощами,
Все одно заберу тебе в терем навік,
Де хранителі наші над нами.

Цей куток чаклунами на тисячу літ
Закритий від мене і світла.
Та здається тобі, що це саме твій світ,
Ну, а там - поза ним, - безпросвіття.

Хай на листях ранкова роса пропаде
Та і місяць з хмаринками в сварці, -
Все одно заберу в терем звідси тебе,
Світлий терем, край моря, як в казці.

В який день тижневий, о котрім часу
Ти вийдеш у мій світ навшпиньки.
І я тебе, мила, туди віднесу,
Де будеш не знайдена будь-ким!

Хай вкраду, тільки ти не скажи мені: «Ні»!
Невже ж так змарнували роки ми?
Та погодься ж нарешті на рай в курені,
Якщо терем той наш вже з чужими!