В метушню середмість і в потоки машин
Повертаємось ми, несучи в собі все це.
І спускаєм себе з подоланих вершин,
Залишаючи там, залишаючи там своє серце.

Так облиште тупі сперечання,
Я собі уже все доказав:
Краще гір є лиш гір подолання,
На яких ти ще не побував.

Кому ж любо з бідою один на один?
Хто ж захоче піти супротив зову серця?
Та спускаємось ми з подола́них вершин,
Що поробиш, і боги теж проходили все це.

Так облиште тупі сперечання,
Я собі уже все доказав:
Краще гір є лиш гір подолання,
На яких ти ще не побував.

Скільки тем та пісень, скільки слів та надій
Гори збуджують в нас, кличучи залишатись.
Та спускаємось ми, хто на рік, хто на вік,
Все тому, що повинні ми всі повертатись.

Так облиште тупі сперечання,
Я собі уже все доказав:
Краще гір є лиш гір подолання,
На яких ти ще не побував.