Життя трагічно скінчив хто - той істинний поет.
Якщо ще в точний строк - то в повній мірі:
На цифрі 26 - один ступив під пістолет,
А той - на шию зашморг в «Англетері».

А в 33 Христу - він був поет, він говорив:
«Ні, не убий! Уб’єш - до раю брама!»
Але - гвіздки йому в долоні, щоб чого не сотворив,
Щоб не писав, мовчав та менше думав.

При цифрі 37 мене аж кидає у піт,
Наразі теж мов холодом подуло:
Під цифру цю - он, Пушкін підгадав дуель собі,
І Маяковський вперся лобом в дуло.

Затримаємось на цій цифрі, бо поставив бог
Ребром питання: як не та́к, то та́к ось!
На цій межі лягли навіки Байрон і Рембо,
А нинішні проскочили це якось.

Дуель не відбулася, чи відстрочена вона,
Бо в 33 не надто розіпнули.
А в 37 - не кров, та що там кров - і сивина
Не вельми так по скронях сріблонула.

Слабак стрілятися? Що, в п’яти вправно юркнула душа?
Вгамуйтесь, психопати та кликуші!
По лезах ходять п’ятами поети, по ножах,
Й до крові ріжуть босі свої душі.

 
 
 
 

Жалію вас, фатальних дат з плітками продавці,
Утриманці версійного гарему!
Життя строк трохи збільшився, і може, що й кінці
Відсунулись поетам недаремно.