Збивають із дощок надворі столи,
Є час до застілля, то б’ють в доміно.
Вже в травні дні довші, ніж в грудні були,
І час йде повільно, та все схвалено.

І вже ліхтарі довоєнні горять в півнакалу
І на полонених із вікон так зверхньо плюють.
А десь ще солдата під серце, під серце уламком штовхало,
А десь "язика" ще розвідникам треба здобуть.

І ось вже обновлюють стяги й шикують в колони
Й бруківка на площі виблискує, ніби на глум.
Та все ще на схід, і на схід, і на захід ідуть ешелони.
І над похоронками виє жіноцтво в тилу.

Не випито в смак джерельної води
Й обручок не придбано, щоб про запас.
Все змило в потік надлюдської біди,
Котрій нарешті кінець, ніби Спас.

 
 
 
 

 
 
 
 

Уже розквітають всюдибіч сади,
І землю прогріло, і воду в ровах.
І вже нагородою скоро за ратні труди -
Подушка п’янкої трави в головах.

 
 
 
 

Наразі трофейні звучать уже акордеони,
І клятви, в любові та злагоді щоб й без боргів.
Та вперто на схід, і на схід, та й зі сходу ідуть ешелони.
А тішимось ми: не лишилось навкруг ворогів.