У міську маячню і в потоки машин Повертаємось ми - зазвичай, як ведеться! - І спускаємось вниз із узятих вершин, Залишаючи там своє серце. То ж облиште порожні розмови - Я собі все давно з’ясував: Ліпше гір можуть бути ті гори, На які ще ніхто не ступав. Хто захоче в біді залишитись один, Хто захоче піти серця поклику в піку?! Та спускаємось ми із узятих вершин, - Що ж - і Боги спускались на землю великі. То ж облиште порожні розмови - Я собі все давно з’ясував: Ліпше гір можуть бути ті гори, На які ще ніхто не ступав. Скільки слів і надій, скільки тем і пісень Будять гори у нас і благають лишитись! - Та спускаємось ми - хто на рік, хто на все, - Повернутись - з цим маєм змиритись. То ж облиште порожні розмови - Я собі все давно з’ясував: Ліпше гір можуть бути ті гори, На які ще ніхто не ступав.
© Ніна Качеровська. Переклад, 2018