Тут лапи смерек - аж тремтять від ваги,
Птахи - цвіринчать полохливо,
Отак зачароване все навкруги,
Що - й жити й втекти - неможливо!

Хай черемха, одягнена в білу чадру,
Снігом віється з кожної гілки...
Все одно - звідсіля я тебе заберу
В кращий терем, де грають сопілки!

Твій світ чаклунами, на безліч віків
Заклято, душа ж - невмируща.
Чи ж кращі існують - між пущ і гаїв,
Ніж ця, зачарована, пуща?!

Хай під сонцем - смереки блищать від роси,
Хай під місяцем - світять зорі,
Я тебе - заберу, щоб додати краси,
В кращий терем на острові в морі!

Скрутної години - любов я спасу,
До мене виходь, чорнобрива,
Тебе я крізь гай на руках віднесу
Туди, де знайти неможливо!

Хоч вкраду - є і сила, і віра в мені,
Якби звичай оцей ти схвалила!
Якщо згодна на радість, на рай в курені!
Бо палаци - журба захопила!