Хто сказав: "Все згоріло дотла,
Більше в Землю не кинути зерна!"
Хто сказав, що Земля нежива?
Ні, вона зачаїлася ревно.

Материнства не вирвеш з Землі -
Не осушиш невичерпність моря.
Хто повірив, що гине в вогні?
Ні, Земля почорніла від горя.

Як розрізи, траншеї лягли,
І воронками рани зіяють.
Всі оголені нерви Землі
Неземного страждання сягають.

Набереться терпіння з чеснот,
Не клеймуйте ви Землю: «Каліка!».
Хто сказав: не спів а від скорбот,
Що Земля оніміла навіки?!

Ні! Дзвенить - біль не вартий гроша!
Із усіх своїх ран, із віддушин,
Бо Земля - наша з вами душа,
Не розчавити чоботом душу!

Хто повірив, що гине в вогні?
Ні, вона зачаїлася ревно.