Я не люблю фатального кінця
і від життя ніколи не томлюся.
Я не люблю всі місяці,
Коли в веселій пісні я не ллюся.

Я не люблю холодного цинізму,
в захопленість не вірю, а іще -
коли чужий мої листи читає,
стрибаючи через моє плече.

Я не люблю, коли наполовину
Або коли обірваний наш спір.
Я не люблю, коли стріляють в спину,
а також - проти пострілів в приціл.

Ненавиджу плітки у виді версій,
хробачі сумніви і почестей голки.
Або ж, коли весь час - все проти шерсті,
або ж, коли залізом у шибки.

Я не люблю упевненості ролі,
хай краще гальма відмовляють враз!
Так прикро, слово «честь» забули,
позаочі всі наклепи у нас.

Коли я крила зламані побачу,
мені не жаль і навіть не спроста -
Я не люблю насильство і безсильство,
от тільки жаль розп’ятого Христа.

Я не люблю себе, коли боюся,
а прикро як, коли невинних б’ють.
Я не люблю, коли всі лізуть в душу,
тим більш, коли туди плюють.

Я не люблю манежі і арени,
на них мільйон міняють по рублю.
Нехай попереду ідуть великі зміни -
Їх точно я уже не полюблю.