В пам’яті бій цей - невтолений щем -
Повітря із смерті і горя,
А з небосхилу безшумним дощем
Падали зорі.

Знову упала - і я загадав:
Вийти живим із бою, -
Поспіхом так я життя пов’язав
Із зіркою навісною.

Вирішив я: вже вже загрози нема
І викрутитися вдалося, -
З неба звалилася зірка притьма,
Під серцем вона і досі.

Нам говорили: "Іще висота!"
І "Не шкодувати патрони!"
Впала вже друга зоря золота -
Вам на погони.

Зір тих на небі - як риби в воді -
Вистачить всім з головою.
Був би живий, - ходив би тоді
Також Героєм.

Я би ту зірку синочку віддав,
На згадку і щастя...
В небі марудиться зірка, мовляв,
Нікуди впасти.