Сьогодні не чути, щоб бились серця -
Воно для алей і альтанок.
Я падаю, в груди схопивши свинцю,
Сказавши собі наостанок:

"Цей раз мені не повернутись,
Я відійду - прийде такий".
Ми ще не встигли озирнутись,
А вже сини ідуть у бій!

Ось хтось відрубав: після нас - хоч потоп,
Ступивши, як в прірву, з окопу",
А я свій для того покинув окоп,
Щоб зовсім не було потопу.

Повіки враз мої зімкнуться
І припаду я до землі.
Ми ще не встигли озирнутись,
А вже сини ідуть у бій.

І хто змість мене, в атаку хто піде?
І хто таємничого дістане мосту?
Мені забажалось - нехай буде те,
Одягнене все не по росту.

І я встигаю усміхнутись,
Я бачив, хто наступник мій.
Ми ще не встигли озирнутись,
А вже сини ідуть у бій!

Розриви глушили гудіння сердець.
Моє мені дзвінко кричало,
Що все ж мій кінець - іще не кінець:
Кінець - це чиєсь начало.

Повіки враз мої зімкнуться,
І припаду я до землі
Ми ще не встигли озирнутись,
А вже сини ідуть у бій.