Ах милий, Ваню! Я гуляю по Парижу -
І все, що бачу я і все, що чую,
Нотую в записник, сумлінням навздогінці.
Коли зостаріюсь, у книжці надрукую.

Про те, що, Ваню, ми удвох в Парижі
Потрібні, як у лазні пасатижі.

Всі емігранти тут аж другого коліна -
Від них суцільні непорозуміння:
Вони все плутають - і назви, й імена.
І ти би, Ваню, був у них -"Ванья".

А врешті, Ваню, ми з тобою у Парижі,
Потрібні - як у рускій лазні лижі.

І до француженки я залицявся,
Тепер друзяки мої П’єр і Жан.
Із Ейфелевої башти я плювався,
На голови безпечних парижан!

Про те, що, Ваню, ми удвох в Парижі
Потрібні, як у лазні пасатижі.

Нас вистачає всюди на планеті
І щонайдалі не даємо спуску.
В громадському паризькім туалеті
Автографи є "на великом русском".

А врешті, Ваню, ми з тобою у Парижі,
Потрібні - як у рускій лазні лижі.