У котрий раз лечу Москва - Одеса -
І знов не випускають літака.
А ось пройшла вся в синьому принцеса стюардеса, -
Як флот цивільний - впевнена така.

Над Мурманськом ні хмар, хмарин, ні-ні,
І хоч в цю мить до Ашхабада в небо.
Відкриті Київ, Харків, Кишинів,
І Львів відкритий, - а мені не треба!

Мені сказали: "Ти не сподівайся,
Бо гріх великий ремствувать на Бога!"
І знову ось дають затримку рейсу на Одесу:
Причина цьому крижана дорога.

А в Ленінграді з даху потекло,
Візьми і в Ленінград собі подайсь!
В Тбілісі - там і ясність і тепло,
Там чай росте, - мені ж бо туди зась!

Я чую: ростовчани відлітають, -
Мені ж Одеса - наче світ увесь!
Мені мерщій туди, куди мене ще не приймають, -
І лиш тому знов відкладають рейс.

Треба, де кучугури намело,
Очікують де завтра ожеледи!...
Де-небудь є прояснення, тепло -
Там добре, - та мені туди не треба!

Звідсіль не випускають, а туди ще не приймають, -
Несправедливо, сумно ну і от:
Нас на посадку нудно стюардеса запускає,
Така доступна, як увесь цивільний флот.

Відкрили найзабутіший куток,
В котрий мене не замануть і медом,
Летіть в закритий порт Владивосток,
В Париж летіть! - мені туди не треба.

Вже роз’яснилось: летимо, всі заборони знімуть!
Напруживсь лайнер чути виск турбін...
Я а уже не вірю ні у що - мене не приймуть,
Бо знов знайдуться тисячі причин.

Треба, де завірюха і туман,
Очікують де завтра ожеледи!..
Відкрили Делі, Лондон, Магадан -
Відкрили все, - мені туди не треба!

Хоч заплач - або засмійся, - бо таки затримка рейсу -
В минуле нас веде не до, а од
Струнка уся, як "ТУ", та стюардеса міс Одеса,
Що дуже схожа на увесь цивільний флот.

І знов дають затримку до пори -
Народ до восьмої покірно засинає...
Як це набридло, дідько всіх бери, -
І я лечу туди, де вже приймають!