Щось на світі не так? Наче все, як завжди:
ніжне небо, і сонце, і зорі.
Той же ліс, і повітря, і хлюпіт води,
тільки ж він не вернувся із бою.

Як тепер зрозуміть, хто правий був із нас
в наших частих словесних двобоях.
Хто для мене він був, я відчув це нараз -
коли він не вернувся із бою.

Часто мовив невлад, та невміло співав,
хвилював нас гіркою журбою,
подрімать не давав, разом з сонцем вставав,
вчора ж він не вернувся із бою.

Те що порожньо тут - не сказав би либонь:
враз побачив я - нас було двоє...
І мені - наче вітром задуло вогонь,
коли він не вернувся із бою.

Нині вибралась - ніби з полону, весна,
помилившись, покликав його я:
- Друже, дай закурить! Раптом згадка страшна:
- Боже ж, він не вернувся із бою.

Хто загинув, ті нас не залишать в біді,
їхні душі тривогу розвіють...
Відзеркалює небо в гаю, як в воді,
і дерева стоять голубії.

Нам і місця в землянці достатньо для снів,
і години летіли з тобою.
Все для мене нараз, та здається мені,
що це я не вернувся із бою.