Марині
Тут лапи ялин обважніло тремтять,
Птахи тут щебечуть тужливо.
Живеш в зачарованих диких краях,
Звідкіль утекти неможливо.

Хай черемхи тріпочуть на вітрі пранням,
Хай дощами бузок опадає.
Все одно я тебе заберу звідсіля
У палац, де сопілки лунають.

Твій світ чаклунами на тисячу літ,
Від мене й од світла закрито.
І віриш ти - краще нема на землі,
За ліс цей, що чарами вкритий.

Хай не вмиється зранку росою земля,
Хай у сварці і небо і повня.
Все одно я тебе заберу звідсіля
У світлицю з балконом до моря.

В який день, годину постане пора -
Ти вийдеш сама несміливо?
Коли я тебе віднесу на руках,
Звідкіль утекти неможливо?

Украду, якщо кража тобі до душі,
Не намарне я сил стільки згаяв.
То ж годися ну хоч би на рай в шалаші,
Як світлицю й палац хтось займає...